Змістовно проведений час. У лісі...
Привіт усім!
Хоча я вже давно зареєстрована на сайті, все ж не наважувалася зробити перший запис. Завжди знаходились справи першочерговіші. Та й вести щоденник відкрито, так щоб кожен бажаючий міг його прочитати, справа для мене нова та хвилююча.
я вже думала над тим, про що я напишу у свому електронному щоденнику.Спершу це були розмірковування про те, куди йти далі із цінним дипломом бакалавра психології… Звичайно, я поступатиму до магістратури. А чи цінний він для суспільства? Напевно, головне, щоб він представляв цінність для мене ( так би сказала мудра людина, і, напевно була би права).
Але сьогодні, зрештою, я не про те.
Хочу поділитися своїми враженнями від Bergwaldprojekt. Це українсько-швейцарський проект метою якого збереження, догляд лісів. Поширений він у таких країнах як Швейцарія, Швеція, Австрія, Німеччина та у Каталонії.
Для того, гого зацікавив проект -ось посилання
У програмі таборів – ознайомлення із проблемами гірсько-лісової екосистеми Карпат та практичні роботи (прокладення лісових стежок, будівництво перепадів та годівниць для тварин, догляд за деревами, тощо). По завершенні таборів — додаткова програма (етно-еко-зелений туризм).
Я вже вдома, але враження залишились на все життя. Мою подорож, пригоду можна назвати контрастною… Біднота на неосвіченість людей, які проживають у с. Лопухово (на базі лісництва якого відбувався табір) та прекрасна могутня природа...
Робота в таборі познайомила мене із цікавими людьми… я вперше скучаю за компанією з літнього відпочинку. І тільки позитивні враження від роботі у таборі.
Однак про місцеве населення думка сумна...
Не знала, що на теренах України може проживати таке дивне населення, зі слів яких — для них ліс -це все, а поруч вони його масово винищують.У тамтешніх селах багато дітей, тільки їхнім вихованням та освітою належним чином ніхто не займається… Бува йдеш вулицею, а з подвір«я виглядає 6-7 малюків… а погляд у них порожній. вони будуть продовжувати роботу попередніх поколінь, однак чи довго протримається ліс...І довгожителів, не дивлячись на чисте повітря… та чудову природу там мало… багато чоловіків зловживає алкоголем.Таке враження складається, що то не наша країна… то якийсь Богом забутий край.
Ех… напевно я багато ще чого не бачила...
Моя подорож триває. Сподіваюсь за життя побачити чимало цікавих місцин.
Хоча я вже давно зареєстрована на сайті, все ж не наважувалася зробити перший запис. Завжди знаходились справи першочерговіші. Та й вести щоденник відкрито, так щоб кожен бажаючий міг його прочитати, справа для мене нова та хвилююча.
я вже думала над тим, про що я напишу у свому електронному щоденнику.Спершу це були розмірковування про те, куди йти далі із цінним дипломом бакалавра психології… Звичайно, я поступатиму до магістратури. А чи цінний він для суспільства? Напевно, головне, щоб він представляв цінність для мене ( так би сказала мудра людина, і, напевно була би права).
Але сьогодні, зрештою, я не про те.
Хочу поділитися своїми враженнями від Bergwaldprojekt. Це українсько-швейцарський проект метою якого збереження, догляд лісів. Поширений він у таких країнах як Швейцарія, Швеція, Австрія, Німеччина та у Каталонії.
Для того, гого зацікавив проект -ось посилання
У програмі таборів – ознайомлення із проблемами гірсько-лісової екосистеми Карпат та практичні роботи (прокладення лісових стежок, будівництво перепадів та годівниць для тварин, догляд за деревами, тощо). По завершенні таборів — додаткова програма (етно-еко-зелений туризм).
Я вже вдома, але враження залишились на все життя. Мою подорож, пригоду можна назвати контрастною… Біднота на неосвіченість людей, які проживають у с. Лопухово (на базі лісництва якого відбувався табір) та прекрасна могутня природа...
Робота в таборі познайомила мене із цікавими людьми… я вперше скучаю за компанією з літнього відпочинку. І тільки позитивні враження від роботі у таборі.
Однак про місцеве населення думка сумна...
Не знала, що на теренах України може проживати таке дивне населення, зі слів яких — для них ліс -це все, а поруч вони його масово винищують.У тамтешніх селах багато дітей, тільки їхнім вихованням та освітою належним чином ніхто не займається… Бува йдеш вулицею, а з подвір«я виглядає 6-7 малюків… а погляд у них порожній. вони будуть продовжувати роботу попередніх поколінь, однак чи довго протримається ліс...І довгожителів, не дивлячись на чисте повітря… та чудову природу там мало… багато чоловіків зловживає алкоголем.Таке враження складається, що то не наша країна… то якийсь Богом забутий край.
Ех… напевно я багато ще чого не бачила...
Моя подорож триває. Сподіваюсь за життя побачити чимало цікавих місцин.
3 коментарі
«а погляд у них порожній»… Вам не спадало на думку, що для них, навіть 6-7 річних, Ваш погляд може бути не менш порожній…
«багато чоловіків зловживає алкоголем» — звичайно, я це не можу підтримувати, але я розумію і знаю, що вибір перед ними поставлений невеликий… І не нам їх судити…
На рахунок практичності проекту і в мене були зауваження, однак, повірте, кожен зробив для себе неабияке відкриття стосовно взаємодії природи і людини. Тут, стоїть питання духовного надбання… Звичайно професійно непідготовлені люди навряд чи зможуть багато користі зробити, але, принаймні ми не сиділи в барі, як чимало місцевих молодиків і «не чавили мух» від бездіяльності.Якби люди краще розуміли ліс, то, повірте, вони б його би ТАК НЕ марнували ( насправді видовище не для слабодухих:()Ніхто навіть не намагається залучити до краю інвестиції, туристів, навчитись по іншому заробляти гроші, ніж «доїти природу».Звичайно, для цього необхідна зацікавленіть держави… але куди там.
А на рахунок дітей… сподіваюсь, що ви не знаєте, що таке багатодітна сім«я, коли батько цілий день на роботі, а мати постійно порається біля хати, а дітей виховує вулиця. Це були мої враження. Я нікого не суджу- лише Богу право таке дано.
В людини завжди залишається вибір, і на рахунок кількості дітей,і, принаймні на рахунок кількості випитого.
Ми вже занадто довго носимо рожеві окуляри та виправдовуємося обставинами. Можливо слід вже робити висновки.
В Зеленого Шума.
А в нашого Шума
Зеленая шуба.
Пішли Шумильце, моє серденько,
рубати…
нема Шумильця, моє серденько
на селі…